Ніч яка місячна


Далее… »


(Для просмотра необходимо авторизоваться)
Автор пісні М. Старицький
Композитор М. Лисенко
Оригінальний текст Старицького

Ніч яка місячна, зоряна, ясная.
(Вариант: Ніч яка, Господи! місячна, зоряна, — обратите внимание на рифму к слову ‘зморена’)
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

ПЕРЕВОД

Ночь нынче лунная, звездная, ясная,
Видно всё будто бы днем,
Выйдем любимая, за день уставшая, в лес на минутку вдвоем.

Сядем-ка вместе с тобой под калиной и над панами я пан,
Глянь, моя рыбка волною серебряной стелется в поле туман.

Лес весь волшебный, лучами усыпанный, то ль затаился, то ль спит,
Только на стройной высокой осинушке лист потихоньку дрожит.

Небо глубоко, усыпано звездами, что за чудесна краса!
Под тополями жемчужными каплями блещет ночная роса.

Да ты не бойся, что ноженьки босые вдруг окунутся в росу,
Я ж тебя, верная, прямо до хаточки сам на руках отнесу.

Ты не пугайся, замерзнуть, лебедушка, нету — ни ветра, ни туч.
Нежно прижму тебя к сердцу горячему, чуешь, как жар его жгуч.

Дмитрий Литвинцев, 2012

Copyright © All Rights Reserved · Green Hope Theme by Sivan & schiy · Proudly powered by WordPress